рівновага

-и, ж.

1) Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага.

••

О́ргани рівнова́ги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі.

Рівнова́га сил мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.

2) Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. || перен. Спокійний душевний стан людини.

••

Виво́дити (ви́вести) з рівнова́ги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін.

Втрача́ти рівнова́гу — а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись; б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння.

Душе́вна рівнова́га — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін.

3) перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.

••

Екологі́чна рівнова́га — баланс компонентів, що утворюють довкілля, і природних процесів, які призводять до довготривалого існування екосистеми.